Наташа Бастос і Франциско Санчез «Чорнобиль. Зона». Комікс (2011)

Підсунули ще одну штуку про Зону, про аварію, про ЧАЕС, про абандон і решту прянощів. Авторства двох іспанців, які судячи з усього, сганяли на раз екскурсію і вирішили лабанути комікс до 25-ти річчя аварії, по-бистрому.

У 2011-му році був ще один некислий інформпривід — Фукушімський бабах, всезагальна істерія і няшні лолі в платтячках-туфлях на дозконтролях. Якраз, коли нажахані бада-бумом жовтошкірі роботенята кинулися скупляти у нас радіометри за цінами втричі. 
Художня цінність таких картінок з надписами звісно не в надписах, а в якості графічної історії. І якщо документальний текст або історичний твір цінний рівнем реставрації минулого, художні твори — силою емоцій, то графічна новела (у нашому, конкретному, випадку) має передавати фактуру місця. Гострота соснових верхівок на сторінках коміксу має відповідати гостроті їх серед темних лісів Чорнобильщини, а багато-зоряні небеса просо мусять бути такими само охуєнними, як у реальності. 
Всі ці ч\б картинки супроводжуються короткими булько-фразами, які вигулькують раз на три сторінки і атмосфери не додають. Загалом, типові для коміксів репліки. Якість діалогів на рівні нормального порно.

У випадку з першою історією (всього їх в книжці три), автентичної атмосфери дрібка є: хату малюють знову і знову, старигани живуть собі у атмосфері тотального депресняка. Принаймні, спочатку. Я навіть не відразу допер, шо це до аварії, а не після. І якшо атмосфера поліської глушини, хатинок і старих великів передана ще більш-менш, то поїздка старого в Прип’ять відразу після евакуації пропрацьована на рівні разового візиту на стандартну екскурсію: популярні сюжети з чортовим колесом, парком атракціонів, панорамою міста і оптимістичними ленінськими слоганами.

Прип’яті відведено дофіга уваги, та нажаль більшість з малюнків не викликають емоцій. Тільки асоціації з популярними місцями. І то через використання авторами конкретних баянів типу скульптури біля кінотеатру «Прометей». Загалом, типова хвороба іноземців — клюква. У нашому випадку: тотальне тиражування популярних місць одноденних екскурсій. І якщо ви на цю саму одноденну екскурсію сганяєте — враження будуть приємнішими і повнішими. 

Графічно робота слабенька і верхівки сосен, візерунок Прип’яті, увага до деталей і передача фактури Зони уваги не варті. Враження, ніби автори або хуйово малюють, або дуже поспішали до роковин аварії: малюнки у тому ж «Даогопаку» набагато якісніші. 
Комікс «Чорнобиль. Зона» від Наташі Бастоз і Франциско Санчеза тягне на те, аби показати його зацікавленому сину-першокласнику, який на роковини катастрофи спитає: «Папа-папа! А со таке Цорнобиль?» Не більше.