All the Pretty Horses

У славнім краї Оформляндія живуть собі коні. Серед сухої і ламкої весняної трави сумно втичать на яскраво-розцятковані зорі темними поліськими ночами. Коні насторожі, у лабіринтах непроглядних туманів не підпускають до себе близько: дивляться уважно, фиркають поважно та іржуть загрозливо на випадкових туристів. На ґаволовів, заблуклих і наляканих розгубців з дорогезними рюкзаками кордюрових тканин.
Іноді коні виринають табунами прямо під носом, коли біжиш з Прип’яті натомлений: з легким серцем, мокрими ногами і порожнім рюкзаком. Коли добігаєш до будки лісників у славному селі Черевач. Якраз все у променях крайнього заходу і коні завжди поряд, в полі. Тримаються осторонь, та бувають не проти пофоткатися серед вечірньої димки і довгих променів мальовничого заходу. Ти дістанеш дзеркалку, стріляєш затвором під німоти чорнобильського вечора, потім розставляєш стільці біля будки, заварюєш чай на дешевій туристичній пальничці, гасиш зелений без цукру пополам з бехером і тільки тоді пригадаєш як вони правильно називаються — коні Пржевальського. Точно.
Їх відстрілюють депутати у вертольортних сафарі з колекційних рушниць. Їх валять оташівські браконьєри, на них полюють вовки, вони попадають в ями і капкани, але вони все ж тут. Прижилися. Пржевалися. 
Про них не існує записів у плем’я-книзі празького зоопарку, та вони стали героями розкішних фото про отруєний смарагдами боліт край Оформляндія — країну чорметних чудес і долину мародерських казок.
На світі таких коней всього пару тисяч — так само вражаюче мало, як і сніжних барсів. Але тепер двоє втекли з Зони і живуть у славному селі Дитятки. І це охуєнно.

Автор фото Олександр Сирота