День Поліського річкового флоту
З року в рік ми відмічаємо славне свято Поліського річкового флоту на православне Різдво. Бойова могуть флоту — то армада сиріт моря: кинутих плавнів-іржавнів у славному місті Чорнобиль. І буксир «Таллінн» — флагманське судно.
Він зашвартувався на задвірках Зони — у Теремцях, подалі від армади, у авангарді, під пахвою білоруського кордону. Команда зійшла на берег і розчинилася у глухотях поліських лісів, зникла назавжди, полишивши судно на вічній швартовці серед комишів, під хижими прицілами гігантських об’єктивів. «Таллінн» кинули слухати шуми моторних човнів і випадкових рибалок, які нелегально зійшли на берег Зони, аби набрати в Теремцях води.
Бородаті конкістадори ступили на прокляті землі і пішли углиб, до Теночтітлану своєї мрії, до скарбів, пасток, туземних жінок і зникли, розтанули серед лабіринтів закинутих іригаційних систем і руїн колгоспів. І коли помер від лихоманки і зміїних укусів останній матрос — зупинилося Талліннове серце, осипалися у воду перші іржі і корабель навіки лишився біля берега, підставивши старі кістки гарячим променям Сонця, умиваючи щодень трухляві борти мутною водою швидких, прісних річок.
Обкурені рибалки вітаються з ним, пропливаючи повз, а вечроами травлять страшні історії і моторошні байки про Корабель. Ніхто не знає, як з крижаних плес далекої Півночі він попав на баланс рибгосподарства, якими телепортами і філадельфійськими експериментами вигулькнув у дельті Прип’яті. Тутешні поважно називають його «Сталін», а після третьої чарки — навіть «Двалін» і «Балін».
Нині цей іржавий буксир — постійний гість телепередачі «Жди меня». Але конкістадори не прийдуть. Він старий і гостинний — ніколи не відмовляє заблуклим ґаволовам: любо запускає до своїх іржавих шлунків офіційних туристів з фотоапаратами і ніколи не журиться. Він бачив все і плавав скрізь: пів століття тому блискучими бортами розсікав плеса Ладоги, а тридцять років назад серед мороків його залізяччя оселилися ліквідатори: тягали ящики з одягом, вели похмурі розмови перед сном і ані на хвилину не покладали рук.
Скоро він потоне — піде на дно без шансу на порятунок і тільки підводні археологи майбутнього піднімуть його залізну тушу аби реставрувати, покласти під товстелезне скло і розказати світові всі таємниці флагману Поліського річкового флоту — буксиру «Таллінн».
