Дурні і література

Муторні випади зразка дев’яностих у бік Андруховича — впевнений крок в сторону вишивати версії 2.0. Чесно, коли я писав «Сєру» роки три тому — свято вірив, що ми ніколи не повернемося до мороку шароварщини 90-х: амазонок-козачок, українців у стародавньому Єгипті і цей мій текст буде просто ржакою на тему того, як Україну любити не треба. Зараз він знову актуальний:

 http://markian.info/?page_id=40 

Звісно, можна думати, шо це паніка і просто заява якогось укурка, але то дзвіночок. Перший, так би мовити, натяк. Шо далі? Атомний психоз з риторикою тоталітарних сект? Палаючі книжки? Розправи за «неправильні тексти, які виховують націю в невірному ключі?» Главліт?
Моделювати стрьомнувато. Але навскидку… Українська Православна Церква Трипільського Патріархату (УПЦ ТП). Людовік XIV був українцем і ввечері знімав перуку шоби розправити оселедець і лабануть на бандурі перед сном, наприклад. 
Потім, фундації олігархами трипільських храмів Суса Христа-Спасителя, бдителя нації вкраїнської. «Праці» про Україну-Оратту Сергія Плачинди окремим предметом замість всесвітньої історії у середніх школах. Ну і під пляски гопака повернення до історичних народофільских концепцій ХIХ-го століття, які нині цікаві виключно як явище історіографії. Остракізм Грицака, Яковенко, Грабовича і всіх писак, які наважилися в товстелезному романі раз ужити слово «бля».
Ну прямо рожева мрія недотраханих кабінетних упирків і шибанутих сільских бібліотекарок. І да, рекомендую всім подивитись спочатку на фотку Андруховича, а потім на фейс критика. Промовисто дуже. 
Сподіваюсь тільки, шо це не офіційна позиція "Правого сектору" і надія є.